Як укласти тротуарну плитку

Порядок робіт

1. 1Розмітити майданчик і ухил

   Забийте кілки в кутах майданчика й натягніть шнури на висоті майбутнього верху плитки. Прямі кути перевірте діагоналями: у прямокутника вони однакові. Ухил задайте одразу шнурами — 1–2 см на кожен метр, від будинку й у той бік, де вода має куди піти: на газон, у лоток чи канаву. Ширину доріжки підженіть під ціле число плиток разом зі швами — менше різатимете.

   Порада. Викладіть один ряд плитки насухо зі швами й виміряйте його — за цим розміром і ставте бордюри.

2. 2Порахувати шари основи

   Глибину виїмки відміряйте від шнура — це сума шарів. Для доріжки й двору без машин: 10–15 см щебеню, 3–5 см піску або відсіву і плитка 4 см — разом 17–24 см. Верх плитки роблять трохи вищим за газон, щоб на неї не змивало землю. На глині й чорноземі беріть щебеню ближче до 15 см: такі ґрунти тримають воду й узимку здимаються.

   Порада. Ті самі шари закладено в калькулятор тротуарної плитки: плитку рахуйте за розмірами майданчика, а щебінь — окремим розрахунком за розмірами «корита», тобто виїмки, бо воно ширше.

3. 3Посилити основу під авто

   Там, де заїжджатиме легкове авто, плитку беруть завтовшки від 6 см, а щебеню кладуть 15–20 см, на глині й чорноземі — не менше 20 см, і трамбують його двома шарами; разом із піском і плиткою це 24–31 см від шнура. Геотекстиль потрібен щільніший, а бетонний «замок» бордюру — ширший, бо колеса розпирають край. Підстильний шар лишається тонким, ті самі 3–5 см, хоч із піску, хоч із відсіву, хоч із гарцовки — сухої суміші цементу з піском: товстий шар під колесами видавлюється в колії. Під вантажний транспорт або на слабкому насипному ґрунті цього мало — там роблять бетонну основу.

   Порада. Посилену основу робіть ширшою за саму колію: машина не завжди стає на те саме місце, а гості паркуються як завгодно.

4. 4Вийняти ґрунт, ущільнити дно

   Перш ніж копати, з’ясуйте, де у дворі проходять кабель, водопровід і каналізація; якщо під плиткою колись знадобиться кабель чи труба поливу, закладіть пластикову трубу-гільзу вже зараз. Зніміть дерен і виймайте ґрунт на розраховану глибину, на 15–20 см ширше за майданчик з кожного боку — це місце під бордюр і його бетонний «замок». Уздовж лінії бордюру поглибте дно траншеєю завширшки 20–25 см: від верху бордюру до її дна — висота бордюру, бетонна подушка 5–10 см (під авто — від 10 см) і 5–10 см щебеню під нею, тобто 30–40 см для бордюру заввишки 20 см. Дно повторює ухил майбутнього покриття: відміряйте однакову відстань від шнура або перевіряйте рейкою з рівнем. Коріння приберіть, пухкі й насипні місця зніміть до щільного ґрунту, ями від пнів засипте щебенем, а не землею, і пройдіть дно віброплитою.

   Порада. Вийнятий ґрунт розпушується й займає на чверть, а то й на третину більше місця, ніж у «кориті», — заздалегідь вирішіть, куди його дівати.

5. 5Постелити геотекстиль і щебінь

   Геотекстиль розстеліть на дні й у траншеї із заходом на стінки, сусідні полотна — з напуском 15–20 см: він не дає щебеню втискатися в ґрунт, а ґрунту — замулювати основу. Щебінь фракції 20–40 мм засипайте шарами не товще 10–15 см, кожен розрівнюйте граблями з тим самим ухилом і трамбуйте віброплитою, доки каміння не перестане рухатися під ногою. У траншею під бордюр насипте лише 5–10 см щебеню й ущільніть ручною трамбівкою — решту місця займуть бетон і сам бордюр. Нерівності основи виправляйте щебенем — пісок для цього не годиться.

   Порада. Зверху щебінь розклиньте дрібною фракцією 5–20 мм або відсівом — тоді пісок не провалюватиметься в порожнини.

6. 6Поставити бордюр на бетон

   Уздовж краю натягніть шнур на висоті верху бордюру. Бордюр ставлять у траншею на подушку з густого бетону М150–М200 завтовшки 5–10 см, під заїзд авто — від 10 см, підбивають гумовою киянкою за шнуром і рівнем, а потім обкладають бетоном з обох боків приблизно на третину висоти — це і є «замок». З боку, куди стікає вода, верх бордюру має бути врівень із плиткою або трохи нижче, інакше вода стоятиме. Дайте бетону схопитися щонайменше добу, потім досипте щебінь між «замком» і основою й ущільніть його ручною трамбівкою. Працюйте в рукавичках: цемент роз’їдає шкіру, бризки змивайте одразу.

   Порада. Бетон замішуйте густим, як волога земля: у рідкому бордюр тоне й втрачає рівень; за температури нижче +5 °C не бетонуйте — бетон майже не набирає міцності.

7. 7Вирівняти пісок або гарцовку

   На щебінь покладіть дві напрямні — труби або профіль — і виставте їх за шнурами з ухилом. Засипте між ними пісок, відсів або гарцовку шаром 3–5 см і стягніть правилом, ведучи його по напрямних; після цього по шару не ходять і віброплитою його не трамбують. Рівень виставляйте так, щоб покладена плитка була на 0,5–1 см вище потрібної позначки: стільки вона сяде під віброплитою. Гарцовку — суху суміш, зазвичай 1 частина цементу на 5 частин піску чи відсіву за об’ємом, під авто — на 3–4 частини; якщо виробник плитки дає свою пропорцію, беріть її, — готуйте лише на ділянку, яку закриєте плиткою сьогодні. Сліди від знятих напрямних засипте тим самим матеріалом і загладьте кельмою.

   Порада. У дощ і на мерзлу основу не кладуть: мокрий шар не стягується правилом, гарцовка схоплюється раніше, ніж на неї ляже плитка, а мерзлий ґрунт навесні відтане й осяде.

8. 8Укладати плитку від себе

   Починайте від рівного краю — бордюру, ганку чи прямого кута — і рухайтеся вперед, стоячи на вже покладеній плитці; на вирівняний шар не наступайте. Плитку опускайте зверху, не зсуваючи по піску, і підбивайте гумовою киянкою. Шов — 2–3 мм на доріжках і 3–5 мм там, де їздитиме авто: у плитки з дистанційними виступами на гранях мінімальний шов виходить сам, а впритул, грань до грані, не кладуть — під навантаженням сколюються ребра. Кожні 3–4 ряди перевіряйте лінію швів шнуром, а площину — правилом. Плитку беріть одразу з кількох піддонів упереміш: відтінок між піддонами трохи різниться, і так він розійдеться непомітно.

   Порада. Якщо плитка сіла нижче за сусідні — підніміть її, підсипте жменю піску й покладіть знову; вбивати сусідні до її рівня не можна.

9. 9Підрізати крайні плитки

   Цілі плитки кладіть на всій площі, а місця під підрізання лишайте на кінець. Розмір знімайте на місці: прикладіть плитку й позначте лінію з урахуванням шва. Ріжте кутовою шліфмашиною з алмазним диском по бетону або коліть ручною гільйотиною для бруківки; шматки, менші за третину плитки, тримаються погано — краще змістити розкладку. Різати треба подалі від готового покриття: цементний пил в’їдається в поверхню плитки. Працюйте в окулярах, респіраторі й навушниках, захисний кожух зі шліфмашини не знімайте.

   Порада. Саме на підрізання закладають запас: 5 % для прямокутного майданчика, 10 % — для кривих доріжок і укладання навскіс.

10. 10Засипати шви, пройти віброплитою

    Розсипте по плитці сухий просіяний пісок і замітайте його щіткою в шви, поки вони не заповняться. Змітіть зайве й пройдіть покриття віброплитою з гумовим або поліуретановим килимком 2–3 рази, від країв до середини; поверхня має бути сухою й чистою, інакше плита подряпає плитку. Після вібрації пісок у швах осяде — засипте ще раз і пройдіть повторно. На піску чи відсіві рештки не змивайте: тонкий шар за кілька днів доущільнить шви. Якщо клали на гарцовку, пройдіть віброплитою того ж дня, поки суміш суха, начисто змітіть поверхню й пролийте покриття водою з розпилювача без напору: без води цемент не схопиться, а струмінь вимиє шви.

    Порада. Без килимка віброплита сколює фаски й лишає сірі сліди; якщо штатного килимка немає, закріпіть на підошві лист щільної гуми.

Типові помилки

• Рівний майданчик без ухилу

  Вода не має куди піти й стоїть у швах. Узимку вона замерзає, піднімає окремі плитки й вимиває пісок, а біля будинку ще й мочить фундамент. Ухил 1–2 см на метр задають шнурами ще до виїмки — після укладання його вже не виправити.

• Дерен і пухкий ґрунт під основою

  Коріння й органіка перегнивають, насипний ґрунт осідає — і над цим місцем з часом з’являється яма. Рослинний шар із корінням знімають повністю, слабкі місця знімають до щільного ґрунту, дно ущільнюють.

• Щебінь одним товстим шаром

  Товстий шар віброплита не ущільнює на всю глибину: зверху щільно, знизу пухко. Під навантаженням, особливо під колесами, така основа осідає вже разом із плиткою — виходять колії та хвилі. Засипайте шарами не товще 10–15 см і трамбуйте кожен.

• Товстий шар піску замість рівної основи

  Нерівності щебеню намагаються сховати піском, і десь його виходить 3 см, а десь 10. Пісок ущільнюється нерівномірно, тож плитка просідає плямами. Підстильний шар має бути однаковим, 3–5 см, а рівень виводять щебенем.

• Бордюр без бетонного «замка»

  Бордюр, поставлений просто в землю чи на пісок, з часом відхиляється назовні. Крайні плитки роз’їжджаються, шви відкриваються, пісок висипається, і покриття розповзається від краю до середини.

• Шви напівпорожні або засипані мокрим піском

  Мокрий пісок зависає у верхній частині шва, а внизу лишається порожнеча. Плитки без бічної опори хитаються й б’ються гранями — з’являються сколи. Пісок має бути сухим, а засипання — у два-три заходи з віброплитою між ними.

Запитання і відповіді